1 Samuel 2

А також моавітянку Рут, Махлонову жінку, набув я собі за жінку, щоб поставити ім'я́ померлому на спа́дкові його, — і не буде знищене ім'я померлого між братами його та з брами його місця. Ви сьогодні свідки на це!“ 1І сказав увесь народ, що були в брамі, та старші, свідки: „Нехай дасть Господь цю жінку, що входить до дому твого, як Рахи́ль та як Лі́ю, що вони оби́дві збудували Ізраїлів дім. І розбагатій в Ефраті, і здобуть собі славне ім'я́ в Віфлеємі. 2А з насіння, що Господь дасть тобі від цієї молодої жінки, нехай стане дім твій, як дім Переца, що Тамар породила була Юді“. 3І взяв Бо́аз Рут, і вона стала йому за жінку. І він увійшов до неї, а Господь дав їй вагітність, — і вона породила сина. 4І сказали жінки́ до Ноомі́: „Благословенний Господь, що не позбавив тебе сьогодні родича! І буде славним ім'я́ його серед Ізраїля. 5І він буде тобі потішителем душі та на вижи́влення твоєї сивини́, бо породила його твоя невістка, що любить тебе, що ліпша тобі за сімо́х синів“. 6І взяла́ Ноомі ту дитину, і поклала її на коліна свої, і була їй за няньку. 7А сусідки назвали ім'я́ йому, говорячи: „Народився син для Ноомі́!“ І назвали ім'я йому: Ове́д. ▼

▼Овед — працівник.

А він — батько Єссе́я, ▼

▼Гебр. Jiššaj, гр. Ίεσσαί, церк-слов. Ієссей;

Дави́дового батька.

Родові́д Дави́да

8А оце Перецові нащадки: Перец породив Гецрона, 9а Гецрон породив Рама, а Рам породив Аммінадава, 10а Аммінадав породив Нахшона, а Нахшон породив Салмона; 11а Салмон породив Бо́аза, а Бо́аз породив Ове́да; 12а Ове́д породив Єссе́я, а Єссе́й породив Дави́да. 13

Перша книга

Самуїлова ▼

▼По-грецькому ця книга зветься Перша книга царів.

14

Народження Самуїла

15I був один чоловік із Раматаїм-Цофіму, з Єфремових гір, а ім'я́ йому Елкана, син Єрохама, сина Ілі́я, сина Тоху, сина Цуфа, єфре́млянин. 16А він мав дві жінки, — ім'я́ одній Анна, а ім'я другій Пеніна. І були в Пеніни діти, а в Анни дітей не було́. 17А той чоловік рік-у-рік ходив із свого міста до Шіло́, щоб вклонятися та прино́сити жертви Господу Савао́ту. А там два Ілі́єві сини, — Гофні та Пінхас, були священиками для Господа. 18І як бував той день, і Елкана приносив жертви, то він давав своїй жінці Пеніні й усім синам її та до́чкам її частини, 19а Анні давав частину подвійну, бо любив її. Та Господь замкнув її утро́бу. 20А її супе́рниця розпалювала їй гнів, щоб докучати їй, бо Господь замкнув її утро́бу. 21І так робив він рік-у-рік, коли вона вхо́дила до Господнього дому, а та так гніви́ла її. І вона плакала й не їла. 22І сказав їй чоловік її Елкана: „Анно, чого ти плачеш і чому́ не їси? І чого сумне́ твоє серце? Чи ж я не ліпший тобі за десятьох синів?“ 23І встала Анна по їді та по питті в Шіло́, а священик Ілі́й сидів на стільці при бічно́му одві́рку Господнього храму. 24А вона була ско́рбна духом, і молилася до Господа та плакала гірко. 25І склала вона обі́тницю, та й сказала: „Господи Савао́те, якщо дійсно спогля́неш на біду Твоєї невільниці, і згадаєш мене, і не забудеш Своєї невільниці, і даси Своїй невільниці наща́дка чоловічої статі, то я дам його Господе́ві на всі дні життя його, а бритва не торкнетья його голови“. 26І сталося, коли вона довго молилася перед Господнім лицем, то Ілі́й пильнував за її устами. 27А Анна — вона говорила в серці своїм: тільки гу́би її порушувалися, а голос її не був чутий. І вважав її Ілій за п'я́ну. 28І сказав до неї Ілі́й: „Аж доки ти будеш п'я́ною? Ви́тверезись зо свого вина!“ 29А Анна відповіла та й сказала: „Ні, пане мій, — я жінка скорбна духом, а вина та п'янко́го напо́ю не пила́ я. І я вилила душу свою перед Господнім лицем. 30Не вважай своєї невільниці за негідницю, ▼

▼Гебрейське bat belijjaal — дочка белійяалова.

бо я говорила аж доти з великої своєї скорботи та з туги́ своєї“. 31І відповів Ілі́й та й сказав: „Іди з миром! А Бог Ізраїлів дасть тобі бажа́ння твоє, яке ти від Нього жадала“. 32А вона сказала: „Нехай невільниця твоя зна́йде милість в оча́х твоїх!“ І пішла та жінка своєю дорогою, та й їла, а обличчя її не було вже сумне. 33І встала вона рано вранці, і вклонилася перед Господнім лицем. І вернулися вони, і ввійшли до свого дому до Рами. І Елкана пізнав свою жінку Анну, а Господь згадав про неї. 34І сталося по році, і завагітніла Анна, та й сина породила. І назвала вона ім'я йому: Самуїл, ▼

▼Самуїл — жадання від Бога.

бо від Господа жадала його. 35І пішов той чоловік Елкана та ввесь дім його вчинити для Господа річну́ жертву та обі́тниці свої. 36А Анна не пішла, бо сказала до чоловіка свого: „Аж коли буде відлу́чений цей хлопчик, то відведу́ його, — і він з'я́виться перед Господнім лицем, і наза́вжди позоста́неться там!“